Владимир, 57 - 1 августа 2007 03:19

Чудова казка
Одного разу зібралися в одному куточку землі разом всі людські почуття і якості. Коли нудьга позіхнула уже в третє,Божевілля запропонувало: „Давайте грати в хованки!” Інтрига здивовано підняла брови: Хованки? А що це за гра? Божевілля пояснило, що один з них, наприклад воно водить, закриває очі і рахує до мільйона, в той час як решта – ховається. Той, кого знайдуть останнім, буде водити наступним і т.д. Ентузіазм затанцював з Ейфорією, Радість так стрибала, що переконала Сумнів, ось лише Апатія, яку ніколи нічого не цікавило, відмовилась від участі у грі. Правда віддала перевагу не ховатися, тому що її все рівно рано чи пізно знаходять. Гордість сказала, що це абсолютно нісенітна гра (її нічого, окрім себе самої не хвилювало).... Боягузливості дуже не хотілося ризикувати. Один, два, три почало рахувати Божевілля. Першою заховалася Лінь, вона заховалася за найближчим каменем на дорозі. Віра заховалася в небесах, а Заздрість – в тіні Тріумфу, який власними зусиллями умудрився вилізти на верхівку найвищого дерева. Благородство довго не могло сховатися, так як кожне місце, яке воно знаходило, здавалося ідеальним для його друзів: кришталево чисте озеро-для Краси, щілина дерева – так це для Страху, крило метелика – так це ж для Насолоди, подих вітерцю для Свободи! І так воно замаскувалося в сонячному промінчику. Егоїзм, навпаки, знайшов лише для себе тепле затишне місце.
Брехня сховалася на глибині океану ( насправді вона заховалася у веселці),а Пристрасть і Бажання причаїлись у жерлі вулкану. Забудькуватість, навіть не пам’ятаю, де вона заховалась, але це й не так важливо. Коли Божевілля дорахувало до 999999,Кохання все ще шукало, де йому сховатися, але на жаль все навкруги було зайнято. Але враз воно побачило дивний трояндовий кущ і вирішило заховатися посеред його чарівних квітів. –Мільйон! -дорахувало Божевілля і почало шукати. Першою воно знайшло Лінь. Потім почуло, як Віра спорить з Богом , а про Пристрасть і Бажання воно почуло по тому, як тремтить Вулкан. Потім Божевілля побачило і здогадалося, де ховається Тріумф. Егоїзм і шукати не треба було, тому що місцем, де він ховався, виявився вулик бджіл, які вирішили вигнати непроханого гостя. В пошуках Божевілля підійшло напитися до струмка побачило Красу. Сумнів сидів біля огорожі, вирішуючи, з якого боку йому сховатися. І так, всі були знайдені: Талант - у свіжій соковитій траві, Сум - в темній печері, Брехня - у веселці. От лише Кохання знайти не могли. Божевілля шукало за кожним деревом, в кожному струмку , на вершині кожної гори і, нарешті, воно вирішило поглянути в трояндових кущах, і коли розсуваючи гілки, почуло крик. Гострі колючки троянд поранили Коханню очі. Божевілля не знало, що й робити, почало вибачатися, плакало, молило, просило вибачення і в спокутуванні своєї провини , пообіцяло Коханню стати її поводирем. І з тієї пори, коли вперше на землі гралися у хованки....Кохання сліпе і Божевілля водить його за руку.”

• 
• 
•